Політичні партії тепер будуть фінансуватися з бюджету Державне управління

Учора (14 жовтня) Верховна Рада прийняла Антикорупційну стратегію на 2014-2017 роки. Зокрема, ця стратегія зобов’язує в тримісячний строк ухвалити законодавство, яке запровадить бюджетне фінансування політичних партій в Україні.

Бюджетне фінансування політичних партій – нормальна демократична практика, впровадження якої в Україні може підвищити плюралізм та прозорість вітчизняної політичної системи. 54,4% із 180 країн світу надають кошти на повсякденну діяльність своїх партії, а 31,1% - відшкодовують витрати на проведення виборчих кампаній (деякі країни роблять і те й інше).

Ось, що є в прийнятій Стратегії з цього приводу: «запровадження прямого державного фінансування діяльності політичних партій як бюджетного фінансування статутної діяльності партій на основі результатів виборів, зокрема за підтримки політичних партій, які не мають парламентського представництва, та відшкодування витрат на виборчу кампанію політичним партіям, які подолали виборчий бар’єр, у встановленому законом розмірі.»

Очевидно, що успіх або провал ідеї багато в чому залежатиме саме від підзаконних нормативних актів, які будуть прийняті на основі і на виконання Антикорупційної стратегії, адже на цьому етапі маємо тільки загальну концепцію.

Для початку, доведеться розібратися із термінологією. Підтримка партій може бути як прямою (гроші), так і непрямою (напр., безкоштовний ефірний час). В Стратегії йде мова про пряме фінансування. Також, підтримка може або надаватися на постійний основі, або тільки під час виборчої кампанії, або і те й інше. Начебто, Стратегія передбачає і те й інше.

По-друге, потрібно буде встановити, коли саме давати гроші: до чи після виборів. В одних країнах партії отримують гроші до виборів за результатами попередніх виборів або на основі доказів мінімального рівня підтримки з боку громадян, в інших – після виборів за результатами голосування. Виглядає так, що в Стратегії мається на увазі другий варіант, що, зовсім не на руку новим нечисленним партіям.

По-третє, треба буде вирішити, кому та скільки дістанеться. Як варіант, можна однаково фінансувати всі партії, які мають мінімальний рівень підтримки з боку громадян. Інший підхід - встановити залежність між обсягом фінансуванням та популярністю партій. В ідеальному випадку, підтримувати треба не тільки ті партії, які здолали прохідний бар’єр, а ті, яким це не вдалося, але в яких є значна кількість прихильників (в Стратегії, ніби, саме так і планується).

По-четверте, контроль діяльності політичних партій стане ще критичнішим, адже тепер вони витрачатимуть вже публічні кошти. Отже, неодмінно має бути створена чітка та дієва процедура звітування політичних партій про використання наданих їм коштів.

Нарешті, для цього знадобляться кошти, яких у України, що ні для кого не секрет, обмаль При чому, для того, щоб дійсно досягти поставленої цілі, – зменшити залежність політичних партій від великих спонсорів – рівень державної підтримки має бути істотним, інакше – це гроші на вітер.

За законом виборчий фонд політичних партій не може перевищувати приблизно 100 млн грн (фактично, для якісних кампаній ця сума в 5-10 разів більша за рахунок незадекларованих витрат1). Утримання тільки центрального офісу середньої партії не у передвиборчу пору обходиться щонайменше 30 млн грн / рік2. Отже, компенсація половини витрат найпопулярнішим десятьом партіям обійдеться державі десь у 150 млн грн / рік плюс ще 500 млн грн / вибори.

Наведений приклад нагадує ще про одну важливу деталь: необхідність реального обмеження розмірів виборчих фондів політичних партій. Як бачимо, попри існування цієї норми, держава неспроможна зараз проконтролювати реальні витрати партій. Без цього, навіть за державної підтримки, малим нечисленним партіям дуже важко конкурувати із великими.

1 Оцінка – Ігор Жданов 2 Оцінка – Олександра Кужель

Юлія Шибалкіна