Прем’єр-міністр Греції Алексіс Ципрас прийшов до влади в січні, пообіцявши відмінити заходи, що скоротили економіку країни на чверть, зруйнували більш ніж мільйон робочих місць та відправили тисячі греків за межу бідності. Його ліворадикальна партія СІРІЗА отримала підтримку греків, виснажених після п’яти років економії, якої вимагали дотримуватися у відповідь на надання кредитів, потрібних для уникнення дефолту чи фінансового колапсу. Ципрас відразу ж посварився з країнами, які профінансували два пакети допомоги Греції. Проте нові лідери Греції швидко були змушені відступити від деяких своїх найважливіших обіцянок, таких як досягнення списання приблизно 320 мільярдів євро боргу. Навіть коли повернулася рецесія й у банках не стало готівки, вони противилися жорстким умовам, яких вимагали кредитори країни. Зараз, коли конфлікт досяг свого піку, коли перемовини зупинилися, коли банки зачинилися й коли остання пропозиція кредиторів була відкинута на референдумі, статус Греції як члена Єврозони в більшій, ніж будь-коли небезпеці.

Ситуація

Протягом місяців запеклих чвар Греція та її кредитори не можуть досягти згоди щодо нового пакету допомоги після того, як країна пропустила платіж МВФ та завалила виконання попередніх домовленостей. Наприкінці червня Ципрас зупинив перемовини щодо нового пакету допомоги та звернувся до грецьких виборців із питанням, чи приймати йому умови, які на той момент висували кредитори. На референдумі 5 липня греки проголосували проти, як і закликав Ципрас. Між тим, Греція ввела обмеження на розрахунки та закрила свої банки після того, як Європейський центральний банк відмовився збільшити екстрену допомогу. Максимальний ліміт на зняття готівки був встановлений на рівні 60 євро на день, пенсійні виплати були обмежені, запаси ліків почали вичерпуватися. Європейські чиновники вперше відкрито заговорили про «Grexit», тобто вихід Греції з Єврозони. Тоді Ципрас знову змінив курс, запропонувавши прийняти більшість заходів економії, включаючи підвищення непрямих податків та скорочення пенсій, а також пообіцявши підтримку Парламенту.

Передісторія

Перемога СІРІЗИ в січні 2015 року ознаменувала кінець 40-річної ери, під час якої консервативна партія «Нова демократія» та соціалістичний рух ПАСОК, заснований Андреасом Папандреу, почергово були при владі після повалення військової хунти. Змагання партій за голоси виборців призвело до буму витрат, який фінансувався за рахунок міжнародних кредитів, у той час як процвітало ухиляння від сплати податків. У 2009 році син Папандреу, Георгіос, прийшов до влади та виявив дефіцит, який був у чотири рази більший за той, що дозволяється європейськими правилами. Греція отримала в цілому 240 млрд євро від ЄС та МВФ для того, щоб залишитися на плаву. Вона також змусила власників облігацій списати 100 млрд євро. Натомість на додаток до скорочення витрат кредитори вимагали структурних реформ в усіх сферах: від трудового законодавства до ліцензування таксі. У 2013 році країна досягла бюджетного профіциту (без врахування видатків на обслуговування боргу) – однієї з умов для послаблення боргового навантаження, яке зросло до 170% ВВП, оскільки країна позичала більше, а економіка скорочувалася. Рівень безробіття серед молоді досяг близько 60%. Він упав у 2014 році, але лише до 51%, тоді як загальний рівень безробіття становив 26%. СІРІЗА прийшла до влади після того, як попередній прем’єр-міністр Антоніс Самарас із «Нової демократії» вирішив провести нові вибори з надією отримати поступки від кредиторів. Самарас обійняв посаду після того, як Георгіос Папандреу втратив більшість через підтримку нового пакету допомоги.

Дискусія

Для багатших північних країн, особливо Німеччини, Греція – це марнотрат, який не буде проводити реформи, якщо на нього постійно не тиснути. Для багатьох греків, їхні муки показали недосконалість та навіть дурість заходів економії, нав’язаних Греції та іншим «хворим» економікам, таким як Португалія, Іспанія, Ірландія та Італія. Багато економістів (і з МВФ теж) погоджуються із Ципрасом, що борг країни є завеликим, щоб його виплатити. Результати референдуму сконцентрували увагу на більш важливому питанні: чи повинна Греція залишити Єврозону? Деякі економісти, включаючи окремих членів партії Ципраса, стверджують, що економіка Греції мала б більше шансів оговтатися, якщо б країна мала власну валюту, яку вона могла б ослабити. Інші ж наполягають на тому, що вихід із Єврозони тільки спричинить зайві потрясіння, не вирішивши проблему конкурентоспроможності країни. Членство в Єврозоні від початку мало б бути безповоротним, і її лідери, такі як Меркель, постійно наголошували на тому, що вихід із неї був би страшним ударом по довгому процесу європейської інтеграції. Але зараз Німеччина та інші країни-кредитори почали схилятися до ідеї, що Єврозоні буде краще без такого проблемного члена, як Греція.