Коли менше означає краще: 10 фактів про фінську модель освіти Освіта

У нашій попередній статті про освітню систему Південної Кореї, ми стали свідками успішного впровадження освітянської моделі, що ґрунтується на старанній та важкій праці (як школярів, так і викладачів) та значних інвестиціях з боку держави. Корейська система освіти побудована навколо тестів та іспитів та є по суті “каральною”: діти вчаться скоріше не заради отримання знань, а задля успішного проходження національного іспиту, що є єдиною можливістю вступити до університету та досягти успіху в житті.

Незважаючи на значні формальні переваги такого підходу до освіти, про що свідчать найвищі показники саме корейських учнів під час проходження міжнародних тестів, негативні наслідки теж не змусили довго чекати: невпинний тиск на школярів призвів Південну Корею до найбільшого рівня підліткових психічних розладів, нервових зривів та суїцидів серед країн ОЕСР. Підхід фінів до навчання зовсім інший: вони, передусім, заохочують дітей до самого процесу навчання, виховуючи в них бажання вчитися та отримувати новий досвід, а не “підтягують” їх до складання того чи іншого іспиту.

Трансформація фінської системи освіти розпочалася приблизно 40 років тому і стала ключовим моментом у відновленні економіки країни після виходу з-під впливу Радянського Союзу. У 2000 році, після оголошення результатів міжнародних стандартизованих тестів PISA з математики, читання та природничих наук, де фінські школярі увійшли до першої п’ятірки з усіх дисциплін, дослідники ринули до Фінляндії, аби дізнатися про секрети “фінського дива”. Запорукою успіху освітньої системи непримітної нордичної країни стали чудові вчителі, які заклали надійний фундамент людського капіталу майбутніх поколінь. Саме зміни в підходах до підготовки шкільних викладачів відіграли найважливішу роль у перетворенні Фінляндії з традиційної індустріально-аграрної нації в сучасну інноваційну економіку [1].

Менше означає краще

Ця характеристика відображає не тільки підхід до освіти, але й саму ментальність фінів, їхній спосіб життя: їхні будинки не більші за ті, в яких існує можливість комфортно жити, вони живуть скромно і просто, не схиблені на надспоживанні та шопінгу. Жінки носять менше макіяжу. Чоловіки не мають дорогих авто. Замість того, щоб купувати сотні дешевих предметів одягу, фіни купують кілька дорогих речей високої якості, які будуть носитися протягом багатьох років, а не місяців. Вони дійсно вірять і живуть за принципом “менше означає краще”.

1. Менше часу в школі = більше відпочинку

Заняття в школі зазвичай починаються між 9:00 і 9:45. Жодній школі Гельсінкі не дозволено відкриватися до дев’ятої, бо згідно з дослідженнями підлітки потребують якісного й здорового сну. Шкільний день, як правило, закінчується о 14:00 або 14:45. Розклад занять фінських учнів завжди різний і постійно змінюється – в середньому вони мають від трьох до чотирьох уроків по 75 хвилин на день з кількома перервами. Такий графік передбачає помірне навантаження як на школярів, так і на викладачів, які мають час на відпочинок та на підготовку до наступних занять.

2. Менше часу на викладання = більше часу на планування

Вчителі у Фінляндії також мають коротший день. За даними ОЕСР в середньому фінський учитель викладає 600 годин на рік – тобто 4 або менше уроків на день (мал. 1). Крім того, за відсутності класних занять викладачі не зобов’язані фізично перебувати в стінах школи. Або, якщо їхнє перше заняття починається об 11:00, вони не повинні бути в школі до цього часу. Така система надає фінському викладачеві більше часу для вдумливого та детального планування кожного уроку.

Мал. 1. Середня річна кількість годин викладання у Фінляндії, США та в середньому в країнах ОЕСР

Джерело: ОЕСР

3. Менше вчителів = більше узгодженості та уваги

Учні початкових класів зазвичай мають одного вчителя на термін до шести років. За такої системи викладач має змогу пристосуватися до кожного з 15–20 школярів у класі, вивчити його здібності, потреби та ставлення до процесу навчання. Крім того, відсутня тенденція “перекладання відповідальності” за успішність класу на плечі іншого, наступного, педагога – є персональна зацікавленість у максимальній продуктивності. Якщо існує якась дисциплінарна або поведінкова проблема, то вчителю краще вирішити її із самого початку, аби не стикатися з нею впродовж наступних шести років.

Така система є корисною не тільки для дитини, яка за шість років сповнюється довіри до вчителя, відчуває турботу і отримує індивідуальну допомогу в будь-який час, – викладач також має змогу побудувати навчальний процес більш цілісно та згідно з потребами кожного учня, без необхідності узгодження учбового плану з педагогами з інших дисциплін. Тож, вчителі звільняються від потреби прискорювати або сповільнювати темп викладання таким чином, щоб учні були “готові” до плану іншого вчителя у наступному році.

4. Менше затверджених кандидатів = більше впевненості у викладачах

Імовірність того, що фінська дитина отримає “поганого вчителя” на наступні шість років є малоймовірною. Міністерство освіти і культури Фінляндії прикладає багато зусиль, аби не продукувати некомпетентних педагогів. Кропіткий і відповідальний процес підготовки й відбору викладацьких кадрів – це, певно, найголовніша запорука успіху фінської моделі освіти. Більшість із 62 000 викладачів Фінляндії в 3 500 школах від Лапландії до Турку – професіонали, обрані з 10 відсотків кращих випускників країни, які захистили магістерську дипломну роботу на відмінно й отримали обов’язковий ступінь магістра з педагогічної діяльності. Для того, щоб пройти відбір до лав вчителів початкових класів (що, до речі, є найбільш конкурентною професією у Фінляндії), випускники повинні мати не тільки бездоганні академічні досягнення, але й певний хист і талант до викладання. У Фінляндії впевнені, що здатність викладати – це не тільки те, чого можна набути в процесі університетського навчання: радше, це природний запал та вроджений дар, що притаманні далеко не кожному.

Заробітна платня фінських вчителів становить близько 39 000 дол. США на рік, що відповідає середньому національному рівню та еквівалентна середньостатистичним стандартам у країнах ОЕСР. Тож гідна матеріальна винагорода – не єдиний чинник, що впливає на рішення фінської молоді обирати кар’єру вчителя. Важливішими за зарплату є такі фактори, як соціальний престиж, професійна автономія в школах, а також етос викладання як необхідного суспільного блага. Вчителі у Фінляндії користуються надзвичайною повагою й довірою у батьків, які ставляться до них як до кваліфікованих, досвідчених і талановитих професіоналів. Викладання – це найшановніше ремесло, яким може володіти далеко не кожна людина у Фінляндії.

5. Менше уроків = більше перерв

Як уже зазначалося раніше, фінські учні відвідують по три–чотири уроки на день. Між заняттями передбачаються перерви по 15–20 хвилин (обідні та для відпочинку), які школярі проводять переважно надворі – навіть у непогоду. Фізична активність дуже важлива складова правильного навчального процесу у Фінляндії, особливо в початковій школі.

6. Менше іспитів = більше навчання

Довіра фінської спільноти до вчителів проявляється у майже повній відсутності значних і масштабних щорічних іспитів, на кшталт корейських або американських, – існує лише один тест наприкінці середньої школи, необхідний для вступу до університету, – загальнонаціональний матрикуляційний іспит. Більше того, екзаменаційні роботи випускників перевіряють не комп'ютери, а самі ж викладачі. Але це не означає, що цей державний іспит простий. За словами Пасі Сальберга, колишнього Генерального директора Національного управління освіти Фінляндії, тест може включати нестандартні і складні відкриті питання, як наприклад:

"В якому сенсі щастя, добре життя і добробут етичні концепції?"

або

"Карл Маркс і Фрідріх Енгельс передбачали, що соціалістична революція спочатку повинна відбутися в таких країнах, як Великобританія. Що змусило Маркса і Енгельса так стверджувати, і чому соціалістична революція відбулася саме в Росії?»

Фінських учнів регулярно перевіряють на здатність справлятися з питаннями, пов'язаними з еволюцією, втратою роботи, дієтою, політичними проблемами, насильством, війнами, етикою в спорті, нездоровою їжею, сексом, наркотиками і популярною музикою. Такі питання розвивають у школярів аналітичний хід думок і допомагають задіяти здобуті міждисциплінарні знання і навички в дискусіях на практичні, нагальні теми.

Таким чином, викладачу надається повний контроль над навчальною програмою, а рівень його заробітної платні не залежить від екзаменаційних оцінок його вихованців. Система відбору педагогів побудована таким чином, що немає потреби регулярно перевіряти рівень знань дітей, і чи виконує викладач свої обов’язки – ніхто не сумнівається в цьому.

7. Менше тем = більше глибоких знань

Прийнято вважати, що результативність роботи викладача з побудови та впровадження навчальної програми залежить від обсягу матеріалу, який вдалося охопити за певний учбовий термін: чим інтенсивніше та напруженіше навчання, тим кращий результат. Фіни дотримуються іншої думки, вони (як стереотипно би це не звучало) не поспішають. Фінські вчителі глибоко вивчають кожну тему (особливо це стосується математики) доти, поки кожен учень не володітиме нею на високому рівні. Головний критерій для викладачів – це знання, а не терміни або кількість пройдених сторінок підручника.

8. Менше домашніх завдань = більше колективної класної роботи

За даними ОЕСР, фінські підлітки проводять найменшу кількість часу за домашнім завданням – близько трьох годин на день (мал. 2). Серед країн, де учні витрачають менше трьох годин на день, тільки Південна Корея має високі показники з іспитів PISA, але слід враховувати, що південнокорейські діти майже не вчаться вдома – весь день вони проводять у школі: спочатку в загальній обов’язковій, а потім – на додаткових заняттях у хагвонах (“hagwon”). Школярі у Фінляндії зазвичай не мають наставників за межами школи та не відвідують додаткових позашкільних уроків, аби надолужити навчальний матеріал. Цей факт здається особливо вражаючим, враховуючи найвищі бали фінських підлітків на міжнародних іспитах, що перевищують показники навіть високопродуктивних школярів багатьох азіатських країн. Натомість фінські вчителі вважають, що той обсяг матеріалу, який вони пропонують учням у класі, є цілком достатнім.

Мал. 2. Час, витрачений учнями на домашнє завдання, і середній бал з міжнародних іспитів PISA

Джерело: OECD PISA Report, 2012

9. Менше сегрегації = більше справедливості

Всі школи Фінляндії фінансуються державою і мають єдині загальнонаціональні стандарти викладання. Кожна фінська дитина має рівні шанси на отримання шкільної освіти високого рівня, незалежно від того, живе він чи вона в селі чи в університетському містечку. Кожна школа зобов’язана працевлаштовувати лише висококваліфікованих педагогів, тому ризику, що дитині у сільській місцевості дістанеться “поганий” вчитель, не існує взагалі.

У 1970-х роках фінський уряд ліквідував практику роздільного навчання, що відокремлювала сильних учнів від слабких. Зараз всі діти певного віку навчаються в одному класі, незалежно від рівня знань – вважається, що, якщо вчитель здатен підтягнути найслабшого учня, то він також зможе більш ефективно навчати решту учнів, і в підсумку, жодна дитина в класі не буде відставати у навчанні [2]. В результаті, за останнім опитуванням ОЕСР, кількість учнів із низькою успішністю у Фінляндії є однією з найнижчих у світі (мал. 3), 93% фінів мають середню освіту, з яких 66% продовжують навчання в університетах, що є найбільшим показником серед країн ЄС .

Мал. 3. Частка учнів з низькою успішністю з математики

Джерело: OECD (PISA 2012)

10. Менше правил = більше довіри

Ефективна система підготовки педагогів – ключова запорука успіху фінської шкільної освіти, а не правила, інструкції, перевірки і регулярний моніторинг у вигляді іспитів і атестацій. Фінам не потрібні інструменти контролю за перебігом навчання у школах, вони просто довіряють системі, що підтвердила свою успішність. Суспільство впевнене, що школи працевлаштовують тільки найкращих учителів. У школах довіряють педагогам, як висококваліфікованим професіоналам, тому дають їм повну свободу у створенні такого навчального середовища в класі, яке, на їхній погляд, є найкращим для індивідуальних потреб кожного учня. Батьки довіряють викладачам у прийнятті правильних рішень щодо успішного навчання й розвитку їхніх дітей. Вчителі довіряють учням у сумлінному і відповідальному ставленні до уроків. Школярі довіряють своїм вихователям, бо впевненні, що тільки вони можуть дати їм знання та навички, необхідні для того, щоб досягти успіху в майбутньому. Суспільство Фінляндії довіряє своїй системі освіти і з повагою ставиться до кожного її представника.

Недавнє історичне дослідження показало, що 75 відсотків фінів сприймає впровадження безкоштовної обов'язкової загальної освіти, як найбільш важливу подію в історії країни – важливішу, ніж вирішальна битва фінів проти Радянського Союзу в 1939–1940 роках, важливішу, ніж здобуття загального виборчого права, важливішу за державу загального добробуту, і, що більш важливо, за Громадянську війну у Фінляндії 1918 року.

Імплементація дев'ятирічної державної програми, яка забезпечує безкоштовну базову освіту на найвищому рівні для всіх, незалежно від місця проживання, походження і соціально-економічного статусу, розглядається фінами в неймовірно піднесеній манері, що є яскравим свідченням того, наскільки глибоко вони цінують і поважають навчання. Висока якість загальної середньої освіти у Фінляндії, а також відсутність регулярних іспитів, до яких треба постійно “підтягуватися”, призвели до того, що фінські сім’ї, на відміну від корейських, витрачають найменше коштів на додаткові заняття для своїх дітей з приватними викладачами – рівень шкільної програми цілком достатній, аби успішно вступити до університету або коледжу (мал. 4), тому індустрії приватних освітніх послуг такого масштабу, як, наприклад, у Південній Кореї, у Фінляндії не існує.

Досвід Фінляндії у реформуванні освітньої системи – це приклад вдалої розстановки акцентів, коли найбільша увага приділяється саме базовій, середній освіті, що є безперечним фундаментом у формуванні інтелектуального потенціалу майбутніх поколінь.

Матеріал підготовлено на основі статті “11 Ways Finland’s Education System Shows Us that “Less is More”

Мал. 4. Частка приватних витрат на освітні послуги, % Джерело: OECD (2012)