Які громади і чому отримують найбільше дотаційних коштів? Місцеві бюджети

Одним із показників, які уряд використовує для моніторингу процесу децентралізації, є рівень дотаційності бюджетів ОТГ. Його визначають як частину дотації (базової/реверсної) у доходах бюджету ОТГ. Умовно кажучи, це дає можливість порівняти, на скільки ОТГ здатні самотужки – через створення в громадах умов для залучення та функціонування бізнесових структур, оскільки в основі визначення дотаційності закладено податок на доходи фізосіб – провадити свою життєдіяльність наближено до середньоукраїнського рівня.

У 2018 році в Україні функціонувало 665 ОТГ. З них базову дотацію – тобто, «допомогу» – з держбюджету отримували 7 з 10 ОТГ (498 ОТГ). Лише кожне шосте ОТГ (106 ОТГ) не тільки забезпечували свої бюджети доходами, а ще й зобов’язані були «ділитися» з іншими громадами (тобто, перераховували кошти до держбюджету у вигляді реверсної дотації). А 1 з 10 ОТГ (61 ОТГ) була бездотаційною (не отримували і не перераховували коштів до держбюджету).

Виходячи із зазначеного показника, очолює топ-5 найбільш дотаційних 2018 року Велимченська ОТГ Волинської області. Вона отримала базову дотацію еквівалентну 60,3% обсягу власних доходів свого бюджету. А найбільше коштів у вигляді реверсної дотації перераховувала до держбюджету Гончарівська ОТГ Чернігівської області. Обсяг реверсу був рівнозначний 28,3% величини власних доходів її бюджету.

Однак, запропонований урядом показник рівня дотаційності бюджетів ОТГ не означає, що жителі саме вказаних топ-5 ОТГ отримують від держави чи віддають державі найбільше дотаційних коштів. Для того, щоб побачити, які ОТГ в найбільшому виграші, а які – в програші від функціонування механізму перерозподілу коштів через дотації, ми визначили обсяг базової/реверсної дотації в розрахунку на одного жителя відповідної ОТГ. В результаті виявилось, що найбільше перераховують реверсної дотації до держбюджету – в розрахунку на одного жителя – ОТГ із добре розвинутим підприємницьким сектором і здебільшого не надто великою кількістю жителів (в середньому 7,8 тис. осіб): Троїцька ОТГ (на території якої функціонують ПАТ ДТЕК, ТОВ «Агро КМР»), Слобожанська ОТГ (м’ясна фабрика «Фаворит», ТОВ «М’ясокомбінат «Ювілейний», низка гіпермаркетів), Вербківська ОТГ (Шахта ім. Героїв Космосу), Богданівська ОТГ (сільгосппідприємства) Дніпропетровської області, Боратинська ОТГ Волинської області (завод «Кромберг енд Шуберт»).

А от найбільші обсяги базової дотації в розрахунку на одного жителя отримують далеко не найбідніші громади. Наприклад, в 2018 році найбільше – в розрахунку на одного жителя – коштів базової дотації отримали (не враховуючи ОТГ Луганської і Донецької областей) Магальська ОТГ Чернівецької області, Малолюбашанська ОТГ Рівненська області, Сокиринецька ОТГ Вінницької області, Бабинська ОТГ Львівської області, Трибухівська ОТГ Тернопільської області. В зазначених ОТГ власні доходи на одного мешканця перевищували 2,6 тис. грн (а в перших чотирьох ОТГ – 3,2 тис. грн). Але от формують ці доходи в тих же чотирьох ОТГ не надходження від ПДФО, які включають до розрахунку дотаційності бюджету, і навіть не місцеві податки, а акциз на пальне, який забезпечує до 50% обсягу власних доходів ОТГ.

Виходячи з того, що базову дотацію «бідні» громади отримають у будь-якому випадку, не безпідставно можна припустити, що органам місцевого самоврядування таких ОТГ легше нічого не робити і отримати базову дотацію, аніж перейматися підвищенням інвестиційної привабливості своїх територій та залученням бізнесових структур. Саме останні забезпечують їхні бюджети надходженнями від ПДФО. Але є один нюанс. З 2020 року 100% акцизу на пальне планують зараховувати до Дорожнього фонду. Це ставить під загрозу перспективи наповнення таких громад власними доходами. Як наслідок, їх залежність від «допомоги» з держбюджету ще більше зросте.

У підсумку, при здійснені вирівнювання податкоспроможності місцевих бюджетів (тобто, визначенні дотаційності ОТГ), поряд з ПДФО варто ввести й інші критерії для отримання базової дотації, наприклад, наявність на території громади новозареєстрованих упродовж попереднього року кількох малих приватних підприємств чи одного великого. Можливо це стане додатковим поштовхом для органів місцевого самоврядування до активізації роботи з підвищення інвестиційної привабливості своєї громади.