«Ціна держави» переклала і озвучила відеоролик, в якому відомі економісти Джон Мейнард Кейнс та Фрідріх Хаєк у реп-двобої дають свої пояснення економічним кризам. При цьому вони по-різному бачать роль уряду: Кейнс вважає, що лише уряд може вивести економіку з кризи, а Хаєк — що дії чиновників власне і є причиною криз.
Сучасне молоде покоління виросло у світі, де школа й преса представляють підприємництво як уособлення безчесності, а прагнення прибутку – як щось аморальне. Найняти на роботу сотню працівників вважають визиском, але наказувати тій самій сотні людей називають поважною справою.
Економічна свобода дається дорого: ціни товарів вищі, ніж за регульованого державою ринку. Втім, на вільному ринку вибір товарів більший, а можливості підвищити власну зарплату й змінити роботу на кращу необмежені. На вільному ринку гроші – це не символ зла, це символ свободи.
У четвертій частині «Шляху до кріпацтва» розповідається як державне планування знищує принцип верховенства права. У плановій економіці держава сама собі дає необмежені права у плануванні, регулюванні та контролі усіх сфер життя країни. На цьому шляху держава заходить так далеко, що починає визначати потреби різних людей.
До чого це призводить та чи є альтернатива централізованому плануванню читайте у черговій частині перекладу «Шляху до кріпацтва» здійсненому коштом читачів проекту «Ціна держави».
У третій частині «Шляху до кріпацтва» йдеться про те, що планову економіку не побудувати без диктатури, не переступивши через норми моралі та гуманізм. Адже з погляду колективіста різноманіття поглядів, думок та ідей створює загрозу "спільному добробуту". Тому неповага до життя й щастя окремої людини, нетерпимість і найгірше пригноблення інакомислення стає виправданим.
Щойно ви почуєте, що людина – лише засіб у справі слугування суспільству чи нації, знайте, це найкоротший шлях до жахіть тоталітаризму.
У другій частині «Шляху до кріпацтва» йдеться про те, що конкуренція набагато краще узгоджує дії людей у суспільстві, ніж державне планування. Держава має втручатися лише там, де ринкові закони не діють: наприклад, забезпечити рівність перед законом, обмежити монополії чи захистити довкілля. Державні чиновники не мають підміняти собою усі сили вільного ринку, тому що для здійснення такого втручання буде потрібне значне збільшення їхньої влади, яке неминуче призведе до диктатури.
Друзі, до вашої уваги представляємо першу частину перекладу книги «Шлях до кріпацтва» Фрідріха Гаєка! Це стало можливим завдяки кожному з Вас, хто долучився до збору пожертв на переклад книги.
Мета книги в тому, щоб попередити про загрози соціалізму. Утім, Фрідріх Гаєк не ставив під сумнів високі моральні цілі соціалістів, він ставив під сумнів запропонований шлях – надмірне втручання держави в суспільні процеси й економіку.
Сьогодні Ізраїль – одна з найрозвинутіших країн світу, незважаючи на військовий конфлікт, у який втягнута країна . У 2014 році ВВП на душу населення складав 37 тис. дол., що в 12 разів більше за український. Проте, в кінці 70-х – на початку 80-х років Ізраїль був дуже схожим на сьогоднішню Україну: війна, страшенна інфляція, двозначний дефіцит, трьохзначний борг, спустошені золотовалютні резерви, загроза дефолту, «кишеньковий» Нацбанк, корупція, роздутий державний апарат, ненадійна підтримка з боку США.
Хто довів країну до такого стану та які кроки врятували Ізраїль та дозволили вибитись країні «в перший світ» в умовах постійної зовнішньої загрози – про це читайте у нашій статті.
Філіппіни увійшли в історію, як країна-рекордсмен за тривалістю виконання програм МВФ: протягом 1962–2000 років у цій країні було започатковано 23 програми. Незважаючи на це, з 60-х років Філіппіни демонструють найгірший рівень економічного зростання в регіоні. За Індексом людського капіталу, що вказує на якість життя та на можливість вільного доступу до освіти та до охорони здоров’я, Філіппіни в 2013 році займали «почесне» 117 місце зі 187 країн. І все це на фоні високого рівня безробіття та критично низьких податкових доходів. Як за країною закріпилося прізвисько «хвора людина Азії» та чому низьке податкове навантаження разом з міжнародними кредитами не дали поштовх економічному розвитку Філіппін − читайте у нашій статті.
Аргентина – «країна срібла», колись була успішною країною. На початку ХХ ст. Аргентина входила в десятку найбагатших держав світу. Аргентина з легкістю могла стати Великобританією чи навіть Сполученими Штатами Південної півкулі. Однак після Другої світової війни країна пережила кілька хвиль інфляцій та дефолтів за борговими зобов’язаннями. Що ж стало причиною стрімкого падіння економіки країни з таким хорошим потенціалом та величезними природними багатствами? Пропонуємо Вашій увазі переклад про історію аргентинських дефолтів із книги Ніла Фергюсона «Сходження грошей» (“The Ascent of Money” by Niall Ferguson). Переклад: Валерія Котіль, стажер «Ціни держави».