Державний фонд регіонального розвитку: гроші для розвитку чи проїдання? Місцеві бюджети

Кожна ОТГ щорічно має змогу отримувати кошти відразу за трьома інструментами розвитку. Однак, якщо субвенція на формування інфраструктури ОТГ – це, так би мовити, «дармові гроші» – їх по замовчуванню отримують усі без виключення ОТГ, – то кошти з двох інших інструментів розвитку отримають тільки найсильніші, або, правильно сказати, найспритніші ОТГ, бо за них треба поборотись. Зокрема, для отримання фінансування з Державного фонду регіонального розвитку ОТГ повинна мати фахівця зі складання і супроводу проектів та гроші для співфінансування цих проектів. А для отримання коштів субвенції на соціально-економічний розвиток окремих територій – лобіста (нардепа мажоритарника чи політичну партію), який, з-поміж тисяч територіальних громад, проштовхне інтереси саме конкретної ОТГ і виб’є для неї фінансування.

Задекларовані напрями використання коштів за всіма трьома інструментами розвитку приблизно однакові – допомога у становленні та сталому розвиткові ОТГ. Щоправда, органи місцевого самоврядування розвиток розуміють по-своєму: хтось вкладає в дороги і в інвестиційні центри для залучення в громаду бізнесу, а хтось – в шкільні парти, телевізори і меблі.

«Ціна держави» дослідила всі три інструменти державного фінансування місцевого розвитку, і як органи місцевого самоврядування використовують ці бюджетні кошти. Сьогодні у фокусі – кошти Державного фонду регіонального розвитку.

ДФРР – держбюджетне фінансування на конкурсних засадах

Державний фонд регіонального розвитку спеціально створений для опосередкування держбюджетного фінансування проектів регіонального розвитку. В основі такого механізму лежить багаторівневий конкурсний відбір проектів (на рівні облрад, на рівні Мінрегіону та затвердження Кабміном), на відміну від субвенцій, кошти яких розподіляють за певними визначеними критеріями для усіх громад. Відбір проектів здійснюють конкурсні комісії, до складу яких входять представники облдержадміністрацій, органів місцевого самоврядування, міністерств, громадських об’єднань, всеукраїнських асоціацій, наукових установ, а також члени Комітету ВРУ з питань бюджету (на рівні Мінрегіону).

Коло поданих до фінансування проектів найрізноманітніше: від проектів з відновлення історичних пам’ятників до будівництва та ремонту шкіл, амбулаторій, доріг, спортивних майданчиків. До речі, проекти-переможці конкурсу громадських бюджетів, також фінансують з ДФРР.

Кошти виділяють, але замало

Щороку на фінансування проектів через ДФРР у державному бюджеті повинні виділяти кошти у сумі не менше 1% прогнозного обсягу доходів загального фонду держбюджету на відповідний рік. Проте дана норма з 2016 року призупинена і сума виділених коштів до 1% не дотягує. Наприклад, на 2019 рік виділено 7,7 млрд. грн, або неповних 0,8% усіх доходів загального фонду держбюджету. Тобто, один з найпрогресивніший механізмів державної фінансової підтримки розвитку регіонів не дофінансовують. Загалом, починаючи з 2015 року, на проекти регіонального розвитку з держбюджету виділили 23,1 млрд. грн.

Для збалансування розвитку усіх регіонів країни, кошти ДФРР розподіляють між регіонами наступним чином: 80% коштів – відповідно до чисельності населення, яке проживає у відповідній області та Києві, і 20% – відповідно до показника валового регіонального продукту в розрахунку на одну особу (для регіонів, у яких цей показник менше 75% середнього показника по Україні). Розпорядником коштів ДФРР є Мінрегіон.

Кожен проект повинен передбачати співфінансування з місцевих бюджетів на рівні 10% від його вартості. Варто відзначити, що органи місцевого самоврядування «намагаються» не дуже перевищувати цю планку. Серед затверджених до реалізації проектів переважають проекти соціального спрямування (здебільшого – ремонт шкіл, фельдшерсько-акушерських пунктів і т. п.). Особливо це характерно для ОТГ. Проектам економічного спрямування громади приділяють менше значення. Переважно вони зводяться до проектів з ремонту доріг. Можливо це наслідок відсутності стратегічного бачення органів місцевого самоврядування розвитку громади в середньо- та довгостроковій перспективі.

На разі (станом на травень 2019 року), Кабміном затверджено до реалізації 623 проекти загальним обсягом фінансування понад 31 млрд. грн. Тобто один проект в середньому коштує держбюджету трохи більше 50 млн грн. Розбіжність між фактично виділеними в держбюджетів коштами до ДФРР і загальним обсягом затверджених Кабміном кошторисів проектів до реалізації зумовлена тим, що проекти фінансуються поступово, впродовж кількох років відповідно до затвердженого графіка, а не одномоментно на початку їх реалізації.

Механізм фінансування регіонального розвитку через ДФРР потрібно «змастити»

Навряд чи існує в природі досконалий механізм розподілу державних коштів. Не став виключенням і ДФРР. Серед основних недоліків, які, до речі, при політичному «бажанні» урядовців можна легко усунути, є: відсутність критеріїв відбору членів регіональних конкурсних комісій та їх відповідальності за прийняті рішення; наявність можливості «проштовхування» народними депутатами, включеними до складу комісії з відбору проектів, інтересів окремих громад (подекуди шляхом тиску на членів комісії); слабо організований процес прозорості висвітлення відбору, реалізації та стану виконання проектів.

Перспективи для територіальних громад

Кошти ДФРР в недалекому майбутньому можуть стати чи не головною фінансовою підтримкою розвитку громад, і в першу чергу утворених в процесі децентралізації ОТГ. Оскільки з кожним роком із збільшенням їх кількості сума субвенції на формування інфраструктури ОТГ в розрахунку на одну громаду зменшується. Однак, для «боротьби» за гроші з ДФРР потрібні герої – фахівці із складання та супроводу проектів. Лише їх залучення дасть реальний шанс «потягатися» із обласними та міськими громадами за обмежені держбюджетні кошти.

Ну, і звичайно ж переорієнтація органів місцевого самоврядування на проекти економічної спрямованості, що дозволить підвищити можливості наповнення місцевих бюджетів.